Видача свідоцтва на вивезення культурних цінностей

Головна Освіта, спорт та туризм, культура та релігія

01497

30 днів (робочі)

Безкоштовно

Видача свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України

Свідоцтво на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей є підставою для пропуску зазначених у ньому культурних цінностей за межі митної території України. Вивезення культурних цінностей без цього свідоцтва забороняється. Суб’єкт господарювання, який має намір вивезти або тимчасово вивезти з території України культурні цінності подає письмову заяву про видачу свідоцтва до центру надання адміністративних послуг. За результатами розгляду заяви про видачу свідоцтва та доданих до неї документів Мінкультури видає свідоцтво або мотивовану відмову у видачі свідоцтва.

Міністерство культури та інформаційної політики України

Подати заяву на отримання послуги заявник може особисто або через законного представника, шляхом відправлення документів поштою (рекомендованим листом) або електронною поштою.

Хто може звернутися: фізична особа, юридична особа

Письмова заява - клопотання за формою https://zakon.rada.gov.ua/laws/file/text/24/f425431n35.doc.

Висновок державної експертизи культурних цінностей.

Документ, що підтверджує право власності на культурні цінності.

Документ про страхування культурних цінностей, що тимчасово вивозяться, із забезпеченням усіх випадків страхового ризику або документ про державні гарантії фінансового покриття будь-якого ризику, виданий країною, яка приймає культурні цінності (подається при тимчасовому вивезенні).

Копія угоди з приймаючою стороною про мету, гарантії надійного зберігання та повернення культурних цінностей в обумовлений угодою строк, засвідчена посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей, або нотаріально (подається при тимчасовому вивезенню).

Довіреність на уповноважену власником культурних цінностей особу на здійснення від імені власника дій щодо оформлення свідоцтва (якщо заяву і документи подає уповноважена особа).

Особа, яка має намір вивезти чи тимчасово вивезти з території України культурні цінності, або уповноважена ним особа (за дорученням) не пізніше ніж за місяць до дати їх вивезення подає письмову заяву про видачу свідоцтва та документи, що додаються до неї (ст. 15 або 24 Закону № 1068-ХІV), до Міністерства культури та інформаційної політики (МКІП) на електронну пошту : info@mkip.gov.ua (за відсутності такої можливості документи можуть бути подані поштою (у тому числі рекомендаційним листом) або особисто до скриньки МКІП за адресою: вул. І. Франка, 19, м. Київ, 01601). Електронною поштою усі документи подаються у форматі PDF, а у разі вивезення (тимчасового вивезення) більше однієї культурної цінності, подається також перелік культурних цінностей у форматі Word.

! Свідоцтво на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України є підставою для пропуску зазначених у ньому культурних цінностей за межі митної території України. Вивезення культурних цінностей без цього свідоцтва заборонено (ст. 13 Закону № 1068-ХІV).

Вивезенню з України не підлягають (ст. 14 Закону № 1068-ХІV):

1) культурні цінності, занесені до Державного реєстру національного культурного надбання;

2) культурні цінності, включені до Національного архівного фонду;

3) культурні цінності, включені до Музейного фонду України.

Такі культурні цінності можуть бути лише тимчасово вивезеними на підставі свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України.

Тимчасове вивезення культурних цінностей може здійснюватися фізичними та юридичними особами (ст. 23 Закону № 1068-ХІV) для:

1) організації виставок;

2) проведення реставраційних робіт і наукових досліджень;

3) у зв'язку з театральною, концертною та іншою артистичною діяльністю;

4) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Видачі свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України передує отримання висновку державної експертизи культурних цінностей.

Цю експертизу проводять експертні установи, перелік яких затверджений наказом МКІП від 25.07.2023 № 400 (доступний за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1347-23#Text).

Порядок проведення державної експертизи культурних цінностей затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2003 № 1343 (див. пункт 6; доступний за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1343-2003-%D0%BF#Text).

Якщо у висновку такої експертизи зазначено, що заявлені предмети є культурними цінностями, то необхідно звернутись до МКІП для отримання свідоцтва як описано вище.

Якщо у висновку такої експертизи зазначено, що заявлені предмети не є культурними цінностями, то до МКІП звертатись не потрібно, а цей висновок необхідно пред'являти митним органам під час переміщення через митний кордон зазначених у ньому предметів або якщо відправляються такі предмети посилкою, то - кріпити зверху на посилку для проходження нею митного контролю.

Свідоцтво також не портірібно для вивезення предметів, що відносяться до категорій, наведених у додатку 1 до накзу Мінкультури від 22.04.2002 № 258 (цей наказ діє лише у частині, що не суперечить ЗАКОНУ, тому просимо не зважати на пункт 1.7 розділу 1 та розділи 2, 3 і 4 Інструкції, додатки 2-8 до неї; доступний за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0571-02#Text). Однак, митні органи можуть вимагати документ, що підтверджує приналежність предметів до цих категорій або до культурних цінностей, таким документом може бути висновок державної експертизи культурних цінностей.

Звертаємо увагу, що культурні цінності, тимчасово вивезені з України і не повернуті в обумовлений угодою термін, вважаються незаконно вивезеними.

Видача свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей

Письмове повідомлення про відмову в видачі свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей

Отримати результати надання послуги заявник може особисто або через законного представника, поштовим відправленням на вказану при поданні заяви адресу (рекомендованим листом) або електронною поштою.

Безоплатне надання

30 днів (робочі)

Відсутні гарантії щодо забезпечення надійного зберігання та повернення культурних цінностей в обумовлений угодою термін.

Страхова вартість культурних цінностей, заявлених для тимчасового вивезення, не відповідає їх реальній вартості.

Культурні цінності є предметом спору щодо права власності на них.

У державі, до якої передбачено здійснити тимчасове вивезення культурних цінностей, сталося стихійне лихо, виникли збройні конфлікти, введено надзвичайний стан або існують інші обставини, що перешкоджають забезпеченню надійного зберігання і поверненню культурних цінностей, які тимчасово вивозяться в цю державу.

Негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру .

Подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком.

Заявлені для тимчасового вивезення культурні цінності в такому стані, що не можна змінювати умови їх зберігання.

Виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей.

Культурні цінності, заявлені для тимчасового вивезення, перебувають в розшуку.

Подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов’язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;

зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб’єкта владних повноважень;

зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;

у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;

власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості стосовно представника.

документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.

Фізичні або юридичні особи, які володіють культурними цінностями та не знали і не повинні були знати, що ці цінності раніше були викрадені або незаконно вивезені, визнаються добросовісними набувачами культурних цінностей. У разі придбання викрадених або незаконно вивезених з інших держав культурних цінностей зазначені цінності підлягають поверненню законному власнику. Добросовісний набувач культурної цінності має право у разі її повернення одержати компенсацію.